1746. На запрошення Людвіка Каліновського та за дозволом луцького єпископа до Вінниці прибули перші брати капуцини, щоб заснувати тут монастир.

1761, 17 лютого. Єпископ Антоній Еразм Воллович освятив храм під покровительством Матері Божої Ангельської при монастирі братів капуцинів.

1778-1786. Після пожежі в єзуїтському храмі парафію перенесено до капуцинів і протягом вісьми років брати піклувались про вінницьку парафію. Пізніше парафіяльним став храм при монастирі домініканців.

1832. Після закриття царською владою домініканського храму і монастиря знову парафія перенеслася до капуцинів. Таким чином у цей час у Вінниці діяв лише один католицький храм – капуцинський.

1888. Брати-капуцини, змушені наказом царської влади, залишають свій останній осередок на українських землях.

1992. Після понад сторічної відсутності брати-капуцини повертаються до Вінниці. Знову вінничани мають нагоду слухати Слово Боже, сповідатись, отримувати духовну допомогу від простих, близьких людові Братів. Монахи через брак місця почали мешкати над костьолом.

1999. Відбувся перший органний концерт на відреставрованому органі, який був брутально знищений деякими православними, що займали приміщення колишньої філармонії, де і містився орган. Після того як парафії було передано практично брухт органу, інструмент воскресила польська фірма під керівництвом органмейстра Єжи Куклі.

2001-2002. За сприянням Ордену Братів Менших Капуцинів і при великій підтримці парафіян були відкуплені перші келії у Вінницькому капуцинському монастирі, що значно покращило функціонування зростаючого числом приходу. На першому поверсі монастиря від вулиці Соборної розмістилась канцелярія, бібліотека, кімната для бесід і два катехетичні класи. Згодом були викуплені також келії на другому поверсі одного крила монастиря і приміщення, де колись мітилась монастирська кухня і трапезна.

2003. За сприянням обласної державної адміністрації відреставровано фасад монастиря.